Жбановська Тетяна

Атеросклероз — це хронічне захворювання з хвилеподібним перебігом, яке характеризується утворенням у стінках артерій вогнищ ліпідної інфільтрації, запаленням і розростанням сполучної тканини, що призводить до формування фіброзних бляшок. Ці бляшки звужують просвіт судин, порушуючи нормальне функціонування артерій і викликаючи проблеми з кровообігом.

• артеріальна гіпертензія
• куріння
• ожиріння
• дисліпідемії
• спадкова схильність
• порушення вуглеводного обміну (гіперглікемія, цукровий діабет)
• гіподинамія
• вік понад 50-60 років
• неправильне харчування

Атеросклероз є системним захворюванням, яке часто одночасно вражає кілька судин, з наявністю або відсутністю відповідних клінічних проявів. Прояви хвороби залежать від місця локалізації атеросклеротичних уражень і можуть бути різноманітними.

Ішемічна хвороба серця (стенокардія, інфаркт міокарда, раптова серцева смерть).
Цереброваскулярна хвороба (транзиторна ішемічна атака, інсульт).
Атеросклероз периферичних судин (переміжна кульгавість, гангрена).

Діагноз встановлюється на основі клінічних проявів уражень різних органів, лабораторних та інструментальних досліджень, а також факторів ризику. Важливо зазначити, що діагностика атеросклерозу на основі клінічних проявів ІХС та уражень інших органів може бути недостатньою, і ранні прояви гіперхолестеринемії та дисліпідемії можуть вказувати лише на певну генетичну схильність. 
Більшість діагностичних методів базуються на підтвердженні атеросклеротичних уражень судин, які супроводжуються змінами в стінках артерій і порушеннями гемодинаміки.

Сучасне лікування включає медикаментозну терапію, спрямовану на зниження рівня холестерину та нормалізацію артеріального тиску. У деяких випадках застосовують хірургічні втручання, такі як ангіопластика або шунтування, що відновлюють нормальний кровотік. Важливу роль у лікуванні також відіграє зміна способу життя: здорове харчування, фізична активність і контроль над шкідливими звичками.

Тромбофлебіт — це запалення вен, яке супроводжується утворенням тромбу (кров’яного згустку) у венозній системі. Найчастіше він виникає в поверхневих венах нижніх кінцівок, але може з’являтися і в інших частинах тіла.

1. Пошкодження внутрішньої оболонки вен (поверхнева травма, інʼєкційне введення лікарських засобів, внутрішньовенне введення наркотичних речовин);
2. Зниження венозного кровотоку (варикозна хвороба, хронічна венозна недостатність, вагітність, тривала іммобілізація);
3. Підвищена схильність до тромбоутворення (злоякісні новоутворення, порушення згортальної функції крові, гормональна терапія).

Шкіра над ураженими венами стає болісною, з’являється почервоніння і набряклість. При пальпації вена відчувається як тверда і болюча.

Клінічні прояви часто мають доброякісний і самообмежувальний характер, запалення та інші симптоми зазвичай тривають 3-4 тижні, але іноді процес може затягуватися. Пацієнт може відчувати тромбовану вену протягом декількох місяців. Тромбоз поверхневих вен може виникнути знову, особливо якщо він розвивається на тлі варикозного розширення вен.

1. Активний спосіб життя — регулярні фізичні вправи.
2. Контроль ваги — надмірна вага підвищує навантаження на вени.
3. Носіння компресійних панчіх — для покращення венозного кровообігу.
4. Регулярні медичні обстеження — для своєчасного виявлення проблем з венами.

1. Медикаментозна терапія — використання антикоагулянтів та протизапальних засобів для зменшення тромбоутворення і запалення.
2. Хірургічне втручання — у випадках, коли консервативне лікування неефективне або тромбофлебіт ускладнюється тромбоемболією.

Важливо не ігнорувати симптоми та звертатися за медичною допомогою при перших ознаках тромбофлебіту. Це захворювання може призвести до інвалідності або навіть до летального результату, якщо тромб збільшиться і перейде в глибоку венозну систему.

Профілактика і своєчасне лікування можуть суттєво полегшити перебіг хвороби та знизити ризик ускладнень!

Тромбоз глибоких вен (ТГВ) – це серйозне захворювання, яке виникає, коли в глибоких венах, зазвичай у ногах, утворюється кров’яний згусток або тромб.

Цей стан є небезпечним не тільки через можливість перекриття кровотоку, але й через ризик того, що тромб може відірватися та переміститися в легені, що призводить до легеневої емболії, яка може бути смертельною.

1. Сповільнення потоку крові (внаслідок іммобілізації кінцівки або компресії вени);
2. Перевага протромботичних факторів над інгібіторами коагуляції й фібринолітичними факторами (вроджені та набуті тромбофілії);
3. Пошкодження судинної стінки (внаслідок травми або мікротравм під час операції на нижній кінцівці).

Додатковими факторами ризику є вік понад 60 років, ожиріння, куріння, малорухливий спосіб життя, та наявність хронічних захворювань, таких як варикозне розширення вен.

Ознаки та симптоми тромбозу глибоких вен можуть варіюватися залежно від розміру тромбу та його локалізації.

Найпоширеніші симптоми включають:

1. Біль, зазвичай виникає в одній нозі, починається в литці й може поширюватися на стегно або стопу.
2. Набряк, один із найпоширеніших симптомів, найчастіше спостерігається на одній нозі.
3. Зміни кольору шкіри: уражена ділянка може стати червоною або синюшною, шкіра може бути теплішою на дотик.
4. Іноді на шкірі можна помітити набряклі, тверді на дотик вени.

Проте в деяких випадках ТГВ може протікати безсимптомно, що робить його ще небезпечнішим, оскільки хвороба може залишитися непоміченою до виникнення серйозних ускладнень.

Якщо є підозра на тромбоз глибоких вен, лікар може призначити ряд діагностичних тестів, таких як ультразвукове дослідження вен, аналіз крові на рівень D-димеру, флебографія або комп’ютерна томографія.

Лікування ТГВ спрямоване на запобігання зростання тромбу, його відриву та переміщенню до легень, а також на зменшення ризику рецидиву. Зазвичай призначаються антикоагулянти – препарати, які знижують згортання крові. У деяких випадках може знадобитися тромболітична терапія або хірургічне втручання, особливо якщо існує загроза легеневої емболії.

Також важливо носити компресійні панчохи, які допомагають поліпшити венозний кровообіг та зменшують ризик ускладнень.

Профілактика тромбозу глибоких вен полягає в уникненні факторів ризику та веденні здорового способу життя.

Основні рекомендації включають:

1. Фізична активність: регулярні вправи, прогулянки та уникнення тривалого сидіння або лежання.
2. Достатнє споживання води сприяє підтримці нормальної в’язкості крові.
3. Використання компресійних панчох або гольфів.
4. Контроль ваги та відмова від куріння.

У разі появи підозрілих симптомів необхідно негайно звернутися до лікаря! Завдяки сучасним методам лікування та профілактики, ризики пов’язані з ТГВ можуть бути значно зменшені, а якість життя пацієнтів — покращена.

Варикозне розширення вен — це не лише косметичний недолік, але й серйозна медична проблема, яка потребує сучасного підходу.

Одним із найефективніших методів лікування варикозу є ендовенозна лазерна коагуляція (ЕВЛК). Ця процедура стала справжньою революцією в судинній хірургії завдяки своїй високій ефективності та мінімальній травматичності.

Процедура полягає у введенні тонкого лазерного волокна у вену, після чого за допомогою лазерного випромінювання вена нагрівається і «запаюється». Згодом, уражена вена поступово розсмоктується, а кровотік перерозподіляється по здорових судинах. Це дозволяє не лише усунути симптоми варикозу, такі як біль, набряклість та важкість у ногах, але й запобігти подальшому розвитку захворювання.

1. Мінімальне втручання. На відміну від класичної хірургії, ЕВЛК не вимагає розрізів чи наркозу. Процедура виконується під місцевою анестезією і триває лише 30-60 хвилин.
2. Швидка реабілітація.Після проведення ЕВЛК пацієнт може повернутися до звичайного життя в той же день. Нема потреби в довготривалій госпіталізації чи тривалому відновленні.
3. Відсутність шрамів та рубців — одна з найважливіших переваг ЕВЛК.
4. Висока ефективність. Процедура дозволяє досягти відмінних результатів і значно знижує ризик рецидиву варикозної хвороби.

Ця методика ідеально підходить для пацієнтів із варикозним розширенням вен, особливо на початкових та середніх стадіях захворювання. Однак перед проведенням процедури необхідно пройти консультацію з флебологом, який визначить найкращий план лікування для кожного пацієнта.

Не відкладайте своє здоров’я на потім!